(1929 - 2009)Татові, понадхмарному
І от стоїмо, як розгублені діти
Не знаєм, в яке ж себе слово подіти,
Гіркотно не знаєм, скорботно не знаєм,
І жестами все, як німі, розмовляєм…
І. Драч
Козака несуть і коня ведуть,
Кінь головоньку клонить...
Народна пісня
Козака понесли, лиш коня не вели, не було,
Замість нього ми голови буйні хилили
І китайка червона, мов кров, що уже не загра,
І німі всі слова, лише серце й кадило казало:
Ви ж бо чуєте, Тату, як скласти усі Ваші добрі діла
Та й докупи всі разом (одне до однóго)
Стане друга Говерла, крізь очі Говерли-орла
Добре бачиться Київ, а краще – лише Боровиця
Як зібрати людей, що від Вас запізнали добро,
Стане Армія Світла одна незнищенно- незламна,
Стане Армія Духу (ймовірно вона б і була),
Та немає отАмана в неї від роду до віку
Спадкоємець легенди, легенда, одначе, і сам
Бо нема Мамая, але й небожа більше немає
І немає нікого, практично нічого нема,
Залишилась лиш пам'ять і вічний полин України
Всесвіт звузивсь назАвжди на Мікрокосмос один
Потьмяніли усі недописані “ ноти” блокнота, –
Тільки небо розвиднилось тихо на славну Зорю
Що ім’я їй ОЛЕКСА і вже аж ніяк не інакше
І куди себе діти, в яке себе слово впрягти
І куди заховатись від пустки – «за небом, за Богом»?
Боже, душу прийми, а вже нас якщо зможеш – прости
Пом’яни його в Царстві, а ми вже згадаєм як вмієм
І вже тиша суцільна і чорно і диха пітьма,
І туман застилає всі далі і кривди і долі
Менший брат мені дзвонить з ЙОГО телефону на мій
І я бачу обличчя, яке неможливо забути!
18.07.2009р.
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
robinzon_karuzo's journal
Previous
